Вступ

Соціа́льна геогра́фія — суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва та особливостями географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування населення, народна освіта тощо).

     Головна мета, ціль соціальної географії — це визначення темпів, інтенсивності й інших параметрів, особливостей розвитку процесів соціалізації людини, суспільних та інших груп, суспільства в конкретних просторово-часових координатах як системотворчих процесів при формуванні й розвитку територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня, створення адекватних таким процесам інструментів, методів і теорії цієї галузі знань як конструктивної самостійної географічної науки, що зробить свій внесок у майбутній розвиток світу. Дослідження зазначених процесів у регіональних суспільних системах з метою оптимізації їх розвитку становить головну ціль регіональної соціальної географії.

Основне завдання цієї роботи – це охарактеризувати основні наукові центри України та вказати на переваги розміщення одного центру в порівнянні з розміщенням іншого.

Науковий центр – це певна територія, на якій скупчені установи та заклади, які завдяки своїй роботі підвищують науковий та розумовий рівень населення та підвищують технологічний рівень певної галузі в країні.

Національний науковий центр (ННЦ) — статус, який надається науково-дослідним (науково-технічним) установам, вищим навчальним закладам четвертого рівня акредитації, що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення, визнані на світовому рівні.

Надання і позбавлення статусу національного наукового центру провадиться Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України.

Центру можуть надаватися пільги щодо конкретних науково-технічних розробок і досліджень.

Усі пільги, отримані при наданні установі статусу національного наукового центру, втрачаються у разі скасування цього статусу.

Західний науковий центр

Західний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки України - основна організуюча і координуюча ланка регіональної системи науково-технічної та інноваційної діяльності в західних областях України, орієнтованої на вирішення актуальних соціально-економічних та культурних проблем розвитку західного  регіону.

Західний науковий центр НАН України і МОН України об'єднує науковців восьми областей: Волинської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької. У західному регіоні функціонує 26 установ Національної академії наук України, 67 вищий навчальний заклад III та IV рівня акредитації різних форм власності, понад 200 галузевих науково-дослідних та дослідно-конструкторських установ, в яких працює понад 14 тис. співробітників, в тому числі: 11 академіків та 25 членів-кореспондентів Національної академії наук України, понад 1600 докторів наук і більше 7000 кандидатів наук.

Пріоритетними напрямками науково-координаційної та пошукової діяльності є:

• системи управління та екологічного регулювання розвитку регіону, транскордонне співробітництво;
• створення та освоєння ресурсозберігаючих, енергоощадних екологічно чистих технологій енергетики, приладо- та машинобудування;
• розробка і впровадження технологій зміцнення конструкційних матеріалів, методів антикорозійного захисту трубопроводів;
• вдосконалення виробництва калійних добрив;
• підвищення нафто- та газовіддачі пластів на родовищах Прикарпаття;
• раціональне використання та охорона природних ресурсів Карпат і басейнів рік Дністер, Західний Буг, Тиса;
• розробка і впровадження систем інформатизації областей регіону;
• дослідження соціогуманітарних проблем людини, проведення моніторингу подій, визначення рейтингу політичних лідерів;
• збереження та відтворення народних промислів, ремесел; дослідження мистецьких пам'яток регіону.

Вказані напрями є ключовими при створенні комплексних цільових програм соціально-економічного, науково-технічного та інноваційного розвитку західного регіону України за участю Західного наукового центру та його установ, розвитку міжрегіонального співробітництва у сфері науки та освіти.

Центральний науковий центр - м. Київ

Центральний науковий центр НАН України і МОН України об'єднує науковців Київської, Житомирської, Вінницької, Черкаської, Чернігівської областей .

Місто Київ — одне з найбільших наукових центрів Європи. Тут розташована Національна академія наук України і більшість її галузевих інститутів, багато з яких мають всесвітньо відомі наукові школи. Робота здійснюється у таких напрямках, як: електрозварювання, порошкова металургія, кібернетика, синтез композиційних матеріалів, лазерні технології; різноманітні галузеві та відомчі науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути й організації. Над цим працюють провідні вищі навчальні заклади України.

Всього в місті Києві налічується 314 організації, що займаються науковою діяльністю, це становить майже чверть від загальної їх кількості в Україні.

Чисельність науковців складає близько 33 тис. осіб.

Північно-східний науковий центр

       Північно-східний науковий центр НАН України і МОН України об'єднує науковців з 3 областей, а саме: Сумської, Полтавської та Харківської.  Центром регіону є місто Харків.

    Серед головних завдань діяльності ПСНЦ – наукове, науково-організаційне та координаційне забезпечення вирішення актуальних комплексних регіональних проблем, у першу чергу, за такими напрямами, як екологія, ресурсозбереження, здійснення економічних реформ на регіональному рівні, збереження й розвиток науково-технологічного потенціалу регіону, просвітницька діяльність, сприяння впровадженню в економіку регіону досягнень науки і техніки, новітніх технологічних процесів, а також підвищення інтелектуального рівня населення.

Наукові секції:

• Проблем економічного розвитку регіону
• Енергетики та енергозбереження
• Фізики, хімії та хімічної технології
• Машиноведення
• Медико-біологічна
• Мінеральних ресурсів регіону і раціонального їх використання
• Теоретичних основ модернізації загальної та професійної освіти
• Правових проблем

Підрозділи Центру:

• Відділ проблем науково-технічного та економічного прогресу регіону
• Відділ проблем регіональної екології
• Відділ проблем раціонального використання природних ресурсів, оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічної експертизи
• Планово-економічний відділ
• Бухгалтерія, відділ кадрів та господарський відділ

Донецький науковий центр

Донецький науковий центр НАН України засновано у 1965-1971 рр.

     Мета заснування Донецького наукового центру НАН України - координація діяльності наукових установ Академії наук України, вищих навчальних закладів, науково-дослідних організацій при розробці наукових проблем, які мають важливе значення для соціально-економічного і культурного розвитку Донецького регіону (Донецька і Луганська області).

     У грудні 1990 року Донецькому науковому центру було надано статус юридичної особи, наукової організації АН України.

     Донецький регіональний науковий центр покликаний забезпечити підвищення ролі правової науки в розробці й реалізації ефективної регіональної політики і координацію наукових досліджень у галузі держави і права всіх установ у Східному регіоні України незалежно від відомчого підпорядкування.

     Пріоритетні напрями діяльності:

·         структурна перебудова паливно-енергетичного, металургійного, хімічного і машинобудівного комплексів Донецького регіону;

·         екологічна і технологічна безпека вуглевидобутку;

·         захист і реабілітація імунної системи населення Донбасу;

·         охорона навколишнього середовища й ефективне використання вторинних ресурсів;

·         кадрове і методологічне забезпечення розвитку інноваційної діяльності.

Придніпровський науковий центр

     Придніпровський науковий центр проводить дослідження в інтересах економіки і соціального розвитку Придніпровського регіону, що включає три області: Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську.

     За результатами досліджень спрямовує зусилля вчених регіону, незалежно від їх наукової спеціалізації та відомчої належності, на вирішення комплексних регіональних проблем переважно міжгалузевого характеру, а також залучає для цього фахівців з інших регіонів.

     Почавши свою діяльність в 1971 р у складі Академії наук УРСР, Центр постійно нарощує потенціал, активно розробляючи та впроваджуючи нові програми й технології. У жовтні 1990 року Придніпровському науковому центру був встановлений статус юридичної особи, наукової організації АН УРСР (Постанова Президії АН УРСР від 17.10.90 № 267).

     В даний час структура Центру включає тринадцятеро секцій за напрямками наук, комісій: поради по напрямах діяльності (комісія по роботі з молодими вченими, методичну раду з викладання інноваційних дисциплін в ВНЗ; рада з проблеми "Антропогенний вплив на зміну клімату"); п`ять інноваційних технологічних кластерів, які входять до Національного кластер "Нові машини".

     Діяльність центру зосереджена на вирішенні актуальних регіональних проблем в рамках пріоритетних напрямків, які затверджуються спільно НАН України і МОН України за погодженням з місцевими органами влади.

Основні наукові напрямки ПНЦ НАН України і МОН України:

• Сприяння широкому використанню передових досягнень науки і техніки для забезпечення інноваційного розвитку Придніпровського регіону.
• Організація і проведення наукової та науково-технічної експертизи інноваційних пропозицій;
• Сприяння здійсненню науково-організаційних заходів, які спрямовані на формування ефективної науково-технічної та інноваційної політики в машинобудуванні, металургійної, гірничодобувної хімічної та сільськогосподарській галузях, розвиток раціональної інфраструктури інноваційної діяльності;
• Сприяння розробці та здійсненню заходів щодо поліпшення екологічного стану техногенно навантажених районів Придніпров'я, вивчення антропогенного впливу на зміну клімату;
• Сприяння інтеграції відповідних напрямів науки з освітою і виробництвом, впровадженню результатів наукових досліджень у практику;
• Здійснення просвітницької діяльності в інноваційній сфері, сприяння підготовці наукових кадрів у регіоні.

Південний науковий центр

     Південний науковий центр (ПНЦ) створено в складі Академії наук УРСР у травні 1971 р. Центр об'єднує науковців 3 областей: Одеської, Миколаївської та Херсонської. Серед них найбільшим розвитком виділяється Одеська область та м. Одеса в цілому.

Праця науковців спрямована на вирішення таких питань, як:

• нормалізація стану екосистеми та оптимізація природокористування в Північно-Західному Причорномор’ї;

 • забезпечення сталого розвитку морськогосподарської інфраструктури регіону та виконання нею стратегічно важливих для держави функцій;

• збереження, раціональне використання й охорона ресурсів басейну Дністра;

 • посилення інноваційної спрямованості наукових досліджень у Південному регіоні, вирішення його актуальних проблем завдяки впровадженню інновацій;

• сприяння розвитку науково-технічного потенціалу регіону на основі налагодження, координації, розвитку міжнародних зв’язків, поліпшення системи підготовки наукових кадрів найвищої кваліфікації.

Вищі навчальні заклади Південного наукового регіону:  

·        Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

·        Одеський національний політехнічний університет

·        Національний университет "Одеська юридична академія"

·        Одеський національний економічний університет

·        Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського

·         Одеський національний медичний університет тощо.

Всього нараховується 21 Вищий навчальний заклад.

Кримський науковий центр

     Кримський науковий центр охоплює  займає територію Кримського півострова. Основним містом зосередження наукової діяльності є м. Сімферополь.

     Крим, як унікальний історична і природна пам’ятка, завжди притягував до себе увагу учених різних спеціальностей. Античні та середньовічні руїни є свідками не лише численних історичних подій, пов’язаних з життям на терені півострова численних етнічних груп і народностей у давні часи, але й трагічних подій нового і новітнього часу.

    Крим – безцінний регіон для дослідників - археологів, істориків, етнографів, релігієзнавців тощо. В цьому сенсі вивчення діяльності вчених та наукових установ регіону становлять значний інтерес та актуальність для історії вітчизняної науки.

     Унікальні природні пам’ятки півострова сприяють проведенню тут дослідження учених-натуралістів, а багата історична минувшина – істориків, археологів, етнографів та краєзнавців.

До найбільш значних наукових установ, створених у Криму в ХІХ – початку ХХ століть можна віднести наступні:

• Керченський історико-археологічний музей і музей краєзнавства, заснований у 1826 р.;
• Севастопольську біологічну станцію, створену в 1872 р.;
• Сімферопольську ветеринарну дослідну станцію, відкриту в 1890 р.; Херсонеський археологічний музей, заснованої на місці розкопок у 1892 р.; Симеїзька філія Пулковської обсерваторії, відкритий на Південному березі в 1908 р.;
• Кримська зональна дослідна станція плодово-ягідного господарства – 1913 р.;
• науково-дослідний інститут ім. Сєченова, створений у Севастополі у 1914 р. 1 У 1914 р. також було створено Карадагську біологічну станцію.

Основними завданнями цих установ є:

• Нормалізація стану екосистеми та оптимізація природокористування в Криму та причорноморя;
• Вивчення біологічних ресурсів Чорного моря;

Також велика увага приділяється дослідженню космосу, бо в наявності є відповідні технології та обсерваторії.

Висновок

    Наукова база України досить багата та розвинена, має давню історію. Усі центри розташовані в регіонах України таким чином, щоб спиратися на істотний науковий потенціал великих міст. Розміщення нерівномірне, але дозволяє охарактеризувати центри в такому порядку, що центральний регіон та м. Київ зосереджують у собі  заклади гуманітарного та технічного спрямування. Цей поділ є більш менш рівномірним. При переміщенні на захід  можна побачити, що переважають гуманітарні напрямки освіти, а на сході вже більше технічних спеціальностей.

Список використаної літератури

1. Шевчук Л. Т. Соціальна географія, Навчальний посібник. — К.: Знання, 2007. — 349 c.

2.  Постанова КМУ від 19 березня 1994 р. N 174 «Про затвердження Положення про національний науковий центр»

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2011 році : стат. зб. – К. : Держкомстат України, 2012. – 305 с.

4. Балагура І.В. Порівняльний аналіз систем для ранжирування українських наукових періодичних видань та їхніх складових / І.В. Балагура // Реєстрація, зберігання і обробка даних. — 2009. — 11, № 4. — С. 97—108.

5. Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України / О.М. Хуторной, О.Б. Лабунська, Л.В. Хуторна // Вісн. НАН України. — 2012. — № 9. — С. 52-63. — укр.

6. Північно-Східний науковий центр Академії наук України: короткий історичний нарис / Г.Л. Звонкова // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 4. — С. 19-25. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

7. Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. / Н. Котляр // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2003. — Вип. 10. — С. 301-312. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.